Психолого-педагогічні аспекти

Психолого-педагогічні аспекти

створення ситуації успіху на уроці

(вчитель української мови та літератури:  Гапяк Н. Р.)

Велика помилка вважати,

що почуття обов’язку й спонукання

можуть стимулювати учня до пошуку

радості в тому, щоб дивитись і шукати.

А. Ейнштейн

  Проблема внутрішньої активізації активізації учнів, забезпечення умов для створення кожному учневі ситуації успіху, пов’язана з оціночною діяльністю.

  Основним завданням педагогів є виховання дитини, яка може жити успішно в сучасному світі. Тому необхідно формувати особистість з позитивною «Я-концепцією», вірою у свої власні можливості, емоційно стійкою у випадку невдач. Шлях до реалізації – підвищення індивідуального рівня «Я-можу» в учнів. Для здійснення цього слід виробити наступні педагогічні стратегії:

-         зробити помилки нормальним і потрібним явищем;

-         страх зробити помилку знижує індивідуальний рівень «Я-можу». Існують наступні прийоми зниження страху.

1. Розповідати про помилки. Учні схильні журитися з приводу своїх власних помилок і не бачити помилок інших людей. Вчитель може змінити цю установку, якщо покаже, що помилки є природною складовою процесу навчання. Не робить помилок той, хто взагалі нічого не робить. Тому вчитель сам може спеціально робити помилки при викладенні матеріалу й просити учнів визначити їх. Це також буде додатково стимулювати увагу школярів на уроці. Таким чином учні з часом будуть ставитися до помилки, як до нормальної складової навчального процесу.   

  Слід показати цінність помилки як спроби до самовдосконалення.  Немає таємниці в тому, що більшість помилок роблять люди активні, а не пасивні. Ми повинні надавати помилці позитивний характер і підтримувати продовження роботи, наприклад: «Помилку зроблено, подивимось, як вона змінила ситуацію...», «Якщо б люди не робили помилок, то не потрібні були б учителі...».

  Після цього варто мінімізувати наслідки від зроблених помилок.

Ми з вами так звикли виправляти помилки учня, що дуже часто не даємо йому висловити свою точку зору або засвідчити спосіб розвязання поставленої їм задачі, автоматично починаючи виправляти неточності, які він допустив.

1.      Формувати віру в успіх. Учні повинні вірити в те, що успіх завжди можливий, адже, на думку В. Ф. Шаталова, «кожний учень талановитий, треба уважно шукати іскри таланту і не дати їм згаснути». Дуже часто учні намагаються зробити ривок у вивченні навіть нелюбимого ними предмета, добре підготуються,  піднімають руку, але вчитель з різних причин не викликає учня до дошки. Порив пропадає, бажання вчитись теж.

  Слабкі учні через страх невдачі можуть відмовлятися щось писати, тому що вони не довіряють паперу, щоб помилки не були виставлені на загальний розсуд. Але вони можуть бути активними в усних відповідях і класно-урочних дискусіях. Тоді варто акцентувати на цінності їх активності, учні таким чином роблять свій внесок у колективну працю.

  Одним із важливих факторів навчання є відчуття учнями підтримки своїх однокласників. На практиці цього можна досягти за допомогою роботи у групах, у яких сильні діти ведуть за собою слабких.

 3. Концентруйте увагу учнів на минулих успіхах. Ми, вчителі, часто акцентуємо увагу на тому, що учень зробив невірно, щиро сподіваючись таким чином змусити його в майбутньому робити це краще. Сьогодні психологи радять чинити навпаки. Успіх породжує успіх, тому вчитель повинен підкреслювати минулі досягнення, щоб сприяти новим успіхам та закріплювати їх.

4. Визнання досягнень. Наприклад, оплески. Це похвала, яка висловлена з ентузіазмом, записи в щоденнику, подяка за допомогу в підготовці заходу. Будьмо щедрі на похвалу, намагаймося підкреслити сильні сторони учня, особливо в складних для нього ситуаціях.

  До визнання належать і винагороди. Визнавати потрібно не тільки кращі результати, але й зростання зусиль.

  Організація виставок досягнень учнів: спортивних винагород, творчих робіт, малюнків.

  Прийом позитивної ізоляції дуже корисний для невпевнених учнів. Варто вибрати момент і поговорити сам-на-сам з учнем про його успіх. Це може бути коротка розмова, для учня головне – увага вчителя.

 Навчаймо учнів визнавати власні успіхи, а не чекати цього від інших людей.

  Наше завдання виховати  компетентну, комунікабельну, успішну особистість, яка є соціально адаптованою сьогодні й зможе реалізувати себе в майбутньому.